Мрія

Нарешті здійснилася моя мрія. Лежу і посміхаюсь, із заплющеними очима, тихо радію. А на мені згорнулося клубочком КОХАННЯ. А кажуть, це почуття дуже важко описати, навіть неможливо. Ті, хто так кажуть, - помиляються. Наше з моєю коханою половинкою почуття тепер описане, зважене і зараз мирно сопе на моїх грудях.
Я ще не бачила його, яке воно на вигляд, оте КОХАННЯ. Але можу його відчути - воно гаряче і тяжкеньке. Я обережно, з останніх сил, пригортаю його обома руками, обнімаю, притискаючи до серця. Це наше щастя, цілий оберемок, аж чотири кілограми. Продовжую пригортати його, усміхаючись і далі не відкриваючи очей, ніби намагаючись знову стати з ним одним цілим, яким ми були аж дев'ять місяців.

Тепер можна відкрити очі і подивитися на найбільшу радість свого життя, на подарунок Всевишнього. Нарешті бачу ту кохану істотку, маленьку людинку, яку досі лиш могла відчувати. Зустрічаю погляд напіввідкритих оченят, які теж вперше бачать мене. "Привіт маленька", - шепочу їй.
Піднімаю погляд і бачу стомлені, але сяючі щастям очі моєї половинки. Тепер уже третинки, який не менше ніж я чекав на появу нашої донечки. Нарешті наша мрія здійснилася. Ми щасливі.

Олена Кушнір