Соціальні проблеми становлення материнства
Хтось із древніх сказав, що життя вже не таїться в минулому, немає його і в нинішньому дні, життя все зосереджене в майбутньому.
Перспективний розвиток нашої країни залежить від призупинення депопуляційних процесів та підвищення якості виховання нової генерації. Незважаючи на певні заходи фінансової підтримки дітонародження, Україну понині можна віднести до однієї з держав, населення яких зменшується: на 9 народжень – 14 смертей (за даними CIA World Factbook 2006). Остаточне рішення про народження дитини належить жінці, вона ж є і першою вихователькою майбутнього громадянина країни. Отже, від соціального розвитку жіноцтва, від рівня культури материнства залежить благополуччя самої жінки, її дитини та суспільства. Таким чином, актуалізується соціальне виховання жіночої молоді, яке спрямоване на формування культури материнства. У нашій країні поширюються прояви педагогічної занедбаності дітей навіть в родинах, де батьки мають вищу освіту. Збільшився відсоток громадян, що відмовилися від власної дитини, зростає кількість соціальних сиріт, частими стають прояви жорстокості в сім'ях, навіть убивства дітей. За таких умов зростає потреба, з одного боку, активізації підготовки жіночої молоді до виконання свого материнського призначення, з іншого, – використання з цією метою виховного потенціалу різних державних та суспільних установ, оскільки необхідним є посилення соціальної відповідальності всього соціуму за подолання негативних явищ стосовно дітонародження та виховання наступних поколінь...
На жаль, спеціальних досліджень з проблематики формування культури материнства жіночої молоді понині бракує, що зумовлює протиріччя між: об'єктивною суспільною й державною потребою в підвищенні дітонародження та недостатнім використанням потенціалу соціального виховання для вдосконалення механізмів демографічного регулювання; необхідністю наукового обґрунтування гармонізації соціального становлення особистості жінки та її материнського призначення і відсутністю досліджень щодо цього; можливостями ефективного соціального виховання нової генерації жінкою-матір'ю з вищою освітою і падінням престижності материнства серед жіночої молоді ВНЗ, зокрема через брак відповідних соціально-педагогічних програм.
Материнство є суттю покликання жінки. Фізичне материнство має бути доповнене духовним материнством. Відкриваючи сферу материнства, ми подумки линемо до Бога, немовби входимо у сферу sacrum. Все, що пов'язане з жіночністю, материнством, даруванням і захистом життя, зміцнене Богом. Бог особливим чином довірив людину жінці і вона є сильною через усвідомлення цієї довіри. Саме тому про виконання материнської місії повинна дбати кожна людина,зокрема і суспільство загалом.
Молодь, котра готується до шлюбу, повинна знати насамперед роль дітей в подружньому житті, про те, що діти позитивно впливають на сім'ю, на родинне життя: урізноманітнюють і збагачують міжособистісні зв'язки в сім'ї; розширюють сферу її інтересів і потреб; дають батькам емоційне вдоволення уже фактом своєї появи на світ, а ще більше – своїми успіхами, неповторною діяльністю; дають можливість батькам ніби повертатися до своїх дитячих років, переживати знову пройдені етапи життя; задовольняють почуття материнства і батьківства, дають можливість жінкам і чоловікам відчувати насолоду від переживання цих високих почуттів; цементують єдність поколінь, підносять престиж сім'ї як мікроосередку суспільства... Вагітність і пологи потрібні жіночому організму. Відомо, що після пологів жінка ніби розквітає, починає жити повноцінним життям. У цей період жінка сама собою символізує прекрасне. Це краса мадонни – всесвітньої святині. Її м'яке, тихе, спокійне світло мимоволі запалює у чоловіка, батька якийсь новий вогонь у душі, бажання захистити, обігріти її разом з дитиною.
Демографічне виховання повинно передбачати формування правильного ставлення до материнства і батьківства. Материнство поглиблює моральні почуття, посилює почуття до чоловіка-батька її дитини. Жінка-матір більше усвідомлює і переживає свою гідність. Факт материнства взагалі дуже корисно впливає на ступінь дозрілості жінки. Ті жінки, які з тих чи інших причин не могли стати матерями, у порівнянні з матерями, що народили дитину, мають схильність до концентрування уваги на функціонуванні власного тіла з відчуттям його неповноцінності. Загальна картина сімейного виховання і всього життя у сім'ї багато в чому визначається тим, як люди уявляють собі батьківство ще до того, як вони реально стали батьками. Батьківство є базовим життєвим призначенням, важливим станом і значною соціально-психологічною функцією кожної людини.
Як сформувати материнську сферу?
Кожна дівчинка проходить етапи у розвитку її власної потребо-мотиваційної материнської сфери.
Материнство – це складний феномен, що має фізіологічні та психологічні механізми, еволюційну історію, культурні та індивідуальні особливості. Всі жінки стають матерями по-різному. Багато психологів вивчають цей процес становлення материнської сфери вже не один рік. Д. Віннікот говорив, що здатність матері «бути достатньо хорошою матір'ю» формується на основі її досвіду взаємодії з власною матір'ю, у грі, у взаємодії з маленькими дітьми в дитинстві, а також в процесі власної вагітності та материнства. В Китаї існує приказка, що дівчинка не стане хорошою матір'ю, якщо не буде любити свою майбутню дитину з дитинства.
На основі досліджень були виділені такі важливі етапи формування материнської сфери.
Це:
Взаємодія з власною матір'ю
Цей етап розпочинається дуже рано, із внутрішньоутробного розвитку і продовжується практично все життя жінки. Найбільш важливим є період до першого року життя малюка. Саме у віці до 1 року формуються базові основи особистості та відношення до світу:
- Як мама брала участь в емоційному житті дочки.
- Чи була дочка задоволена материнством мами, чи їй це підносили як невдячну працю.
- Наскільки мама і дочка були прив'язані один до одного в ранньому дитинстві.
- Чи позитивно характеризували стать дівчини і т.д.
В цей період виникає цінність самого себе як дитини (діти – це добре чи погано). Не варто забувати, що це відноситься і до замісників материнської функції: бабці, тітки і т.д. Погодьтесь, ми хочемо бачити дитину щасливою, здоровою, розумною, добре влаштованою у житті і т.д. За мою практику не було жодної пари, яка би продовжила перелік зі словами: «Хочу бачити мою дитину чудовою мамою!». Адже це не менш важливий фактор, аніж здоров'я, щастя та забезпеченість.
Ігровий етап
З точки зору вітчизняного підходу важливим є включення змісту материнства саме в сюжетно-рольову гру, в якій дівчинка бере на себе роль мами. У грі вона проектує те, що бачить і відчуває по відношенні до себе, тобто вона відноситься до іграшки-малюка точно так само, як її мама відноситься до неї.
Хлопчик так само, як дівчинка програє в рольовій грі відношення батько – я батько. Не думайте, що це відобразиться на сексуальній орієнтації.
Пам'ятайте, існує ще один дуже важливий момент – період пізнання світу! Як хлопчик , так і дівчинка пізнають світ та обігрують у своєму маленькому світі те, що вони бачать і спостерігають у світі дорослої людини.
Етап няньчання
Цей етап має достатньо чіткі вікові границі. Він починається з 4,5 років, коли добре розвинута сюжетно-рольова гра, і закінчується до початку статевого дозрівання. Піком цього періоду є вік від 6 до 10 років.
Вагітність і Пологи – один із етапів становлення материнства.
У підготовці вагітних часто використовують метод гаптономії, який полягає в поєднанні дотиків до живота матері і голосових впливів. Гаптономія застосовується зазвичай в один і той же час: руку прикладають до того місця, до якого дитина найчастіше стукає. Розумно кілька разів на день гладити свій живіт і говорити голосно: „Привіт, малюк, я тобі рада". І майбутнього батька варто вчити батьківському мистецтву вже зараз. Хай він щоранку вітається з малим, поклавши руку на живіт і говорить щось ласкаве. Тоді після народження дитина не буде плакати, зачувши незнайомий чоловічий голос, а посміхнеться, поверне голівкою, впізнавши рідний голос свого батька. Діти, що пройшли таке своєрідне навчання, почали раніше, порівняно з однолітками, говорити, виявлялись здатними уважно слухати батьків, зазвичай, мало плакали. Це доводить, що позитивний вплив ззовні необхідний плоду у період внутрішньоутробного розвитку. Тому, очікуючи дитину, треба намагатись створювати в сім'ї максимально доброзичливу у психологічному плані обстановку (турбота, м'якість, ніжність, прогулянки, тиха музика тощо). Цей метод пропонується тоді, коли необхідно налагоджувати взаємодію між матір'ю і дитиною, батьком і дитиною. Особливо ефективний цей метод тоді, коли у матері чи у батька спостерігаються труднощі з прийняттям нової ролі, прийняттям дитини.
Найбільш оптимальним варіантом є відношення: «пологи – важка творча робота». В цьому випадку жінка налаштована на важку, тривалу роботу, переживання природного дискомфорту, усвідомлює свою активність в цьому процесі. Працює на результат – народження малюка. Такі жінки без ускладнень народжують своїх маляток. Це адекватне відношення до родової діяльності
Природа і тут спробує включити тих, хто ще неадекватно відноситься до материнства та малюка. Одразу ж після родів Вам покладуть малюка на живіт, Ви подивитися йому в очі, відчуєте його запах, і у Вас не залишиться шансів щоб не прийняти материнської відповідальності, турботи та любові. В цю секунду Ви не захочете віддати його нікому, у Вас буде стільки емоцій, зрозуміти які зможе лише жінка, що народжувала. Малюк зробить все, щоб ви полюбили його. Це інстинкт виживання. В природі тільки мама, яка любить зможе доглядати за своїм дитинчам. Пам'ятайте про це: він зробить все, а Ви???
Останній етап: взаємодія зі своїм малюком
Це заключний етап, коли Ви і природа може провести психо-коррекційну роботу зі своєю материнською сферою, якщо в цьому є необхідність.
Дуже мало батьків вирішили народжувати заради самого малюка! Щоб батьки змогли поділитися з ним своїм щастям, любов'ю, радістю життя! Адже ж малюк не є власністю батьків! Малюка потрібно очікувати як дорогого гостя, із своєю думкою, бажанням. Неважливо, якої статі буде цей гість. Він прийде до Вас, і ви поділитися з ним вмінням жити, жити комфортно, вмінням любити себе та інших.
Майбутні батьки повинні бути психологічно готовими до того, що виховання дитини – праця нелегка, праця без вихідних, що вимагає постійного напруження розуму, почуттів, готовності приймати негайні рішення, брати на себе повну відповідальність. Можна виділити п'ять умов успіху в здійсненні батьківського і материнського обов'язку: 1) бути високо вимогливим до самого себе, постійно займатись самовихованням, володіти волею, витримкою; 2) знати інтереси своїх дітей, вникати в усе, що їх хвилює, турбує, гнітить чи радує; 3) пам'ятати свої дитинство та юність, співпереживати з дитиною все, що з нею відбувається; 4) брати обов'язкову участь в усіх домашніх, господарсько-побутових справах, залучати до них, по можливості, й дітей; 5) завжди бути прикладом для своїх дітей.
Грамотне виконання демографічної функції сім'ї вимагає від подружніх партнерів відповідної контрацептивної культури, основні завдання якої:
а) охорона репродуктивного здоров'я молоді, формування відповідальної сексуальної поведінки;
б) профілактика абортивної практики як засіб охорони репродуктивного здоров'я; інформування про причини та наслідки абортів;
в) ознайомлення з визначальними принципами та шляхами планування сім'ї, з основними методами контролю дітонародження;
На сьогоднішній день в реалізації цього нелегкого завдання успішно працює проект «Школа щасливого материнства св.Анни», де майбутні татусі і мамусі мають можливість пройти повний курс навчання по підготовці до відповідального батьківства і материнства , а також отримати підтримку то обмінятись досвідом на сайті та форумі www.mamusi.org.ua